с. Добра Надія. Добронадіївський НВК
 
Ми раді бачити Вас на нашому сайті!

Безоплатна правова допомога

14.02.2018

14.02.2018

«Приватизація житла»

 

            Переважна більшість українців уже давно приватизували своє житло. Однак, ще є деякі громадяни, які не встигли приватизувати житло. В когось не було на це часу, а в когось виникали проблеми, зокрема при подачі необхідних для приватизації житла документів до органів місцевого самоврядування. Адже в більшості випадків люди не знають чіткого переліку такої документації. Таким фактом  вміло користуються деякі чиновники, котрі вимагають від громадян надавати додаткові документи, які взагалі непередбачені чинним законодавством про приватизацію житла.

Що дає Вам приватизація? Якщо в квартирі проживає, наприклад, стара людина і вона хоче, щоб її житло перейшло її спадкоємцям, то для цього потрібна приватизація квартири. В іншому випадку її квартира належить державі, а значить родичі не можуть її спадкувати. Приватизація дає можливість розпоряджатися такою квартирою. Тобто, з моменту приватизації ви маєте право її продавати, здавати в оренду, міняти, заставляти тощо. Приватизація квартири, по суті, це процес передачі державної власності в приватні руки. З приватизацією не потрібно зволікати, адже законодавство може змінитися і знову будуть встановлені крайні строки.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що громадяни України можуть приватизовувати квартири, одноквартирні будинки та кімнати у гуртожитках. Законодавець передбачає, що приватизація це безоплатна передача громадянам з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на особу та додатково 10 кв. м на сім'ю. Якщо площа квартири виявиться більшою – вам потрібно буде доплатити за «зайві» метри, а от якщо загальна площа квартири менша, то вам мають видати житлові чеки, сума яких визначається, виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості 1 кв. м. Від роду квартири, її побудови та балансоутримувача потрібно буде звернутися до співробітників відділу приватизації житлового фонду районної адміністрації за місцем знаходження житла для отримання консультації щодо пакету документів, які необхідно зібрати для приватизації. Але за загальним правилом потрібно подати такі документи: заяву встановленого зразка, підписану всіма повнолітніми членами сім'ї, які постійно проживають і зареєстровані в квартирі. (При цьому важливо пам'ятати, що оформлення заяви відбувається при обов'язковій присутності всіх членів сім'ї та пред'явленні ними паспортів (свідоцтв про народження для неповнолітніх осіб). У заяві зазначаються всі зареєстровані в квартирі (будинку) члени сім'ї, в т. ч. тимчасово відсутні і новонароджені. Підписати заяву замість тимчасово відсутнього члена сім'ї може інший член сім'ї за наявності нотаріально завіреної довіреності, що підтверджує згоду тимчасово відсутнього члена сім'ї на приватизацію житла. Така заява завіряється начальником ЖЕКу (ОСББ або керівником управляючої компанії, яка обслуговує Ваш будинок); довідку про склад сім'ї наймача і про займані ними приміщення; інформаційно-довідковий документ, виготовлений на підставі проведеної технічної інвентаризації будинку або квартири, який містить інформацію про технічні показники будинку або квартири; документи, що засвідчують факт використання чи невикористання заявником права на приватизацію житла за попереднім місцем проживання (якщо хто-небудь із заявників міняв реєстрацію місця проживання після 15 березня 1993 р. Таким документом може бути паспорт - за умови, що в ньому є відмітка, що підтверджує використання права на приватизацію житла. Якщо в разі використання будь-ким із заявників права на приватизацію така особа у довільній письмовій формі дає згоду на приватизацію житла іншими особами, що проживають і зареєстровані в квартирі. Якщо в паспорті немає відмітки про використання права на приватизацію, необхідно отримати довідку з попереднього місця проживання про період проживання і про те, що заявник участі в приватизації не приймав або квартира за попереднім місцем проживання не приватизована. Для отримання цієї довідки працівник відділу приватизації надає заявнику на руки письмовий запит відповідної організації за місцем проживання); довідку з «Ощадбанку» про використання суми житлового чека і його залишку (за умови їх наявності); копії документа, що підтверджують право на пільгові умови приватизації - наприклад, якщо є надлишкова площа, а один із заявників має статус, який дає підстави для безкоштовної приватизації незалежно від розміру загальної площі житла; квитанцію про оплату послуг за оформлення документів на приватизацію; копії паспортів всіх повнолітніх членів сім'ї (1 сторінка та сторінки із зазначенням реєстрації паспорта);копію ордера на квартиру.

Як видно з наведеного вище переліку, серед необхідних для приватизації житла документів довідок про відсутність комунальних боргів немає. А отже, громадяни не зобов’язані їх збирати та подавати до органу приватизації. Відповідно і чиновники, відповідальні за приватизацію житла, не мають права змушувати людей це робити. Відділ приватизації житлового фонду готує приватизаційні платіжні доручення для оплати житлових чеків на кожного повнолітнього і неповнолітнього члена сім'ї та видає їх заявникам, які потрібно оплатити протягом місяця. Для отримання свідоцтва про право власності заявнику необхідно подати у відділ приватизації житла паспорта всіх повнолітніх і свідоцтва про народження всіх неповнолітніх мешканців квартири, а також погашення корінців платіжних доручень.

Свідоцтво на право власності на квартиру підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме у державній реєстраційні службі України. Після відповідної реєстрації квартира вважається приватизованою, а отже вашою приватною власністю, яку ви можете продавати, дарувати, заповідати інше.

За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103.

Головний спеціаліст  Нікопольського МЦ з надання БВПД                                                                                         В.Л. Чернишов

7.02.2018

 В Україні посилено відповідальність за несплату аліментів

6 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» (Закон від 7 грудня 2017 року, №2234-VIII). До боржника, який не сплачує аліменти більше шести місяців, цей Закон передбачає нові засоби примусового виконання рішень.

З прийняттям нового Закону, посилюється відповідальність не лише за несплату аліментів на дітей, а й на утримання одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї.

Несплата аліментів, що призвела до виникнення заборгованості понад шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. При наявності такої заборгованості державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1831 Кодексу про адміністративні правопорушення України, та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

Таким чином, Закон впроваджує новий вид адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, які боржник виконуватиме у вільний від роботи чи навчання час. Вид таких робіт визначатимуть органи місцевого самоврядування. Водночас, суспільно корисні роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам старше 55 років та чоловікам старше 60 років.

У разі ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт постановою суду (судді) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, строк невиконаних суспільно корисних робіт може бути замінений адміністративним арештом. Тоді строк арешту визначається з розрахунку, що одна доба арешту дорівнює 15 годинам невиконаних суспільно корисних робіт, але не може перевищувати 15 діб.

Згаданим Законом внесені зміни і до Сімейного кодексу України, які передбачають право того із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішувати питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку - за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Така довідка видається органом державної виконавчої служби на вимогу стягувача протягом десяти днів і дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

Внесені зміни до Закону України «Про виконавче провадження» передбачають також, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про:

  • тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України;
  • тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;
  • тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та вихолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
  • тимчасове обмеження боржника у праві полювання.

Зокрема, обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано у разі:

  • якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
  • використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;
  • проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції;
  • розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Порушення обмеження боржника у праві керування транспортним засобом тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Щодо інших обмежувальних заходів, які можуть застосовуватися виконавцем щодо несумлінного боржника по аліментах, то таких немає.

Відповідно до ст. 164 КК України встановлено кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. Санкція статті передбачає громадські роботи на строк від 80 до 120 годин або арешт на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Відповідно до ст. 165 КК України, злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків карається штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 80 до 120 годин, або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

При цьому під злісним ухиленням від сплати аліментів на дітей або непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

Таким чином Закон про посилення відповідальності за несплату аліментів спрямований на забезпечення належного виконання рішень щодо стягнення аліментів, що дозволить зменшити заборгованість зі сплати аліментів, а також забезпечить належне утримання осіб, які отримують аліменти.

Заступник начальника відділу

Марганецьке бюро правової допомоги Рубан Сергій

 

 

6.02.2018

«Набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеними особами»

Згідно зі статтею 7 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до чинного законодавства. Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю цим особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством України на випадок безробіття.

Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи. Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім’я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, м. Марганець, вул.. О.Кошового, 4, тел.. (05665) 5-10-06 номер гарячої лінії 0-800-213-103.

Головний спеціаліст

Нікопольського місцевого центру з надання БВПД В.Л. Чернишов

 

01.02.2018

Нікопольський МЦ з надання БВПД інформує:
Жертви насильства та діти отримали більше можливостей доступу до безоплатної правової допомоги

07 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (опубліковано в газеті «Голос України» №4 (6759), яким внесено зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, розширено доступ до безоплатної вторинної правової допомоги для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а також – для дітей.

Нагадаємо, безоплатна вторинна правова допомога (далі – БВПД) полягає в отриманні захисту, представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Її надають юристи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – центри), або бюро правової допомоги, а також адвокати, які співпрацюють із центрами. Послуги юристів та адвокатів оплачує держава.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають найбільш чутливі та соціально незахищені категорії осіб, такі як: діти-сироти, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у том числі й учасники АТО), малозабезпечені, люди з інвалідністю, переселенці та особи, які претендують на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, біженці, та інші відповідно до ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».

Із внесеними законодавчими змінами право на всі види БВПД отримали й особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Центри отримали нові повноваження щодо роботи із цією категорією, які полягають у:

ü  Забезпеченні надання безоплатної правової допомоги постраждалим особам, у тому числі на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб;

ü  Взаємодії із іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

ü  Звітування про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», особою, яка постраждала від домашнього насильства є будь-яка особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначає, що особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі є особа, яка зазнала насильства за ознакою статі.

Насильство за ознакою статі – діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов'язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Крім того, згаданими законодавчими змінами розширено категорію дітей як суб’єктів права на БВПД.

Отримати її відтепер можуть не лише діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (як було дотепер), а усі діти.

Нагадуємо, що роз’яснення законодавства і консультації з правових питань можуть отримати усі, хто звернеться до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги,  який знаходиться за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9,  тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103.
Головний спеціаліст відділу правопросвітництва та взаємодії з суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомогиНікопольського місцевого центру з надання БВПД                                                                  В.Л. Чернишов

19.01.2018

Термін «одинока матір» на законодавчому рівні не визначено, проте відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 одинокою матір’ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька. Одержання жінкою аліментів від батька дитини, ведення з ним спільного господарства позбавляє статусу одинокої матері.

Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу. Втім, свідоцтва недостатньо. Необхідно підтвердити факт того, що батько справді не бере участі у вихованні дитини. Для цього мати може звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав, з приводу чого буде постановлено рішення суду. Можна також звернутися до поліції у зв’язку з необхідністю розшуку батька у справі за позовом про стягнення аліментів. У цьому разі документом, який підтверджує факт неучасті батька у вихованні дитини, буде відповідна постанова слідчого. Також підставою може стати довідка зі школи, садочка про те, що батько не бере участі у вихованні дитини, або подібний акт, складений та підписаний сусідами. Слід додати, що зазначений перелік документів не є вичерпним, а єдиного встановленого зразка документа, який би засвідчував статус одинокої матері, немає.

Законодавство України встановлює низку ПІЛЬГ:

•Відпустка.
Право на додаткову (соціальну) відпустку тривалістю 10 днів без урахування святкових та неробочих днів. Невикористану за минулі роки додаткову відпустку можна взяти будь-коли, або ж у разі звільнення вона буде компенсована грошима.

•Заборона залучення до надурочних робіт та відряджень.
Жінки, котрі мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їхньої згоди.

•Заборона у відмові в прийняті на роботу.
Ст. 184 Кодексу законів про працю України встановлює заборону у відмові одинокій матері в прийнятті на роботу, зниження заробітної плати та у звільненні за ініціативою роботодавця до досягнення дитиною 14-літнього віку. Якщо роботодавець відмовляє у прийнятті на роботу, то в такому разі він повинен надати письмові пояснення, а жінка, якій відмовлено у роботі, має право звернутись до суду.

•Право на житло.

•Податкова знижка.
•Тимчасова допомога на дітей

Допомога одиноким матерям надається при наявності однієї з таких підстав:

1)рішення суду про стягнення аліментів не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення;

2)батько перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнаний в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;

3)місце проживання (перебування) батька не встановлено.

Для призначення тимчасової допомоги одержувач повинен подати в Управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) документи, передбачені п.6 Порядку 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме»:

•заяву;
•копію свідоцтва про народження дитини;
•довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
•довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.

Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:

•рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з батька аліментів на дитину;
•довідка державної виконавчої служби, яка підтверджує факт несплати аліментів протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
•довідка відповідної установи про перебування батька під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
•повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) батька дитини не встановлено.

Розмір тимчасової допомоги залежить від віку дитини і розміру прожиткового мінімуму, гарантованого державою для дитини цього віку. Допомога на дітей, зокрема, одиноким матерям, які мають дітей віком до 18 років, надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30% і більше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Прожитковий мінімум на дитину до 6 років становить 1492,00 грн. та на дитину від 6 до 18 років – 1860 грн. Дані про свої доходи потрібно поновлювати кожні 6 місяців в Управлінні праці та соціального захисту населення.

Для того щоб отримати гарантовані законодавством пільги за місцем роботи, необхідно подати в кадрову службу такі документи:

•свідоцтво про народження дитини, в якому відсутній запис про батька;
•свідоцтво про народження дитини і витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 135 СК;
•довідка з органів праці та соціального захисту населення про призначення відповідної допомоги.

Згідно з положеннями українського законодавства, одинокий батько теж має відповідні права та пільги. Порядок отримання статусу одинокого батька та аналогічних пільг – такий само, як і для одинокої матері.

Заступник начальника відділу

Марганецьке бюро правової допомоги Рубан Сергій

17.01.2018

Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. № 3551-XII (із змінами) (далі – Закон № 3551), надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік., що зафіксовано у ст. 77-2 Кодексу законів про працю України (далі— КЗпП) та у ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).

Оскільки спеціальних застережень у цих нормах не зроблено, то право на додаткову відпустку мають як основні працівники, так і сумісники. Оплата відпусток здійснюється за рахунок коштів установ та організацій. Дана відпустка не належить до категорії щорічних. Перелік осіб, які належать до учасників бойових дій та інвалідів війни,наведено відповідно у ст. 6 і 7 Закону №3551.

Для роботодавця головне, щоб свій статус працівник підтвердив відповідним посвідченням інваліда війни або учасника бойових дій. Підставою для надання додаткової відпустки для учасника бойових дій чи інваліду війни є вищезазначений документ із відповідною заявою працівника.

Повідомляємо, що тривалість додаткової відпустки не залежить від стажу роботи та надається під час підтвердження статусу учасника бойових дій чи інваліда війни, своїм правом на відпустку відповідні категорії осіб можуть скористатися вже із 06.06.2015 р. А отже, її необхідно включити до графіка відпусток.

Додаткова відпустка учасникам бойових дій та інвалідам війни надається: 1) понад щорічну основну та додаткові відпустки. Відповідно дні цієї відпустки не враховуються під час порівняння з установленою граничною тривалістю відпустки — 59 (69) к. дн. На рік (ч. 3 ст. 10 Закону № 504); 2) з урахуванням святкових та неробочих днів, визначених ст. 73 КЗпП. Тобто вони оплачуються та включаються в загальну тривалість відпустки, а не подовжують її. 3) повної тривалості з розрахунку на календарний рік незалежно від кількості фактично відпрацьованого часу в році;

УВАГА: додаткову відпустку для учасників бойових дій та інвалідів війни не можна: перенести на інший період або подовжити в разі хвороби працівника; перенести на наступний календарний рік; поділити на частини; замінити грошовою компенсацією. Крім того, не допускається відкликання працівника з такої відпустки, адже до ст. 12 Закону № 504, яка визначає порядок відкликання працівників з щорічної відпустки, ніяких змін внесено не було. У разі звільнення працівника, який має право на зазначено відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки!

 

Заступник начальника відділу

Марганецьке бюро правової допомоги Рубан Сергій

15.01.2018

Нікопольський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги :

Міністерство інформаційної політики, Міністерство освіти і науки та Міністерство юстиції об'єдналися із неурядовими організаціями, представниками громадянського суспільства, щоб розробити Загальнодержавну програму з освіти у сфері прав людини. Загалом в Україні населення недостатньо поінформоване про права людини, не вистачає викладачів, які можуть навчити українців правильно розуміти свої права, і взагалі немає системи безперервної освіти, де б держава розуміла, через які саме предмети і яким чином впроваджуються знання про права людини. Переважна більшість учнів шкіл нині просто не знають, які права вони мають, звідки вони походять. Вони думають, що права набуваються із повноліттям. Вони просто не знають, як себе захищати, які права вони мають у школі, вдома, в транспорті та просто у повсякденному житті.  На сьогоднішній день проводиться національне дослідження з питань освіти в сфері прав людини в початковій та середній школах та в подальшому планується поширення цих результатів на національному рівні.

Головний спеціаліст Нікопольського МЦ з надання БВПД   Володимир Чернишов

 3/01/2017 
Скачати буклет Право власності 
  Скачати буклет Спадкування

26/12/2017

     " Заборгованність за ЖКХ"

  Якщо споживач має заборгованість за житлово-комунальні послуги і відмовляється сплачувати її в добровільному порядку або укласти договір реструктуризації, то така заборгованість стягується у судовому порядку. При цьому судовий процес проходить в  «спрощеному» порядку шляхом видачі судового наказу, без виклику сторін, відповідно до Розділу 2 Цивільного процесуального кодексу України. Також у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, кредитор має право вимагати сплату заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми боргу. Чи є певна межа заборгованості, після якої справа вирішується в суді? Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів без будь-яких обмежень. Отже, особа має право заявляти вимогу про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від розміру заборгованості. Це може бути будь-яка сума заборгованості в рамках принципів «доцільності» та «розумності».

            Боржник може врегулювати питання заборгованості на будь якому етапі. Якщо справа на боржника вже розглядається  у суді, то боржник на будь-якій стадії судового процесу, відповідно до статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, за домовленістю з кредитором може укласти мирову угоду. Якщо ж на боржника не було подано до суду, то боржник може скористатися правом на реструктуризацію заборгованості відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію». Заборгованість з комунальних послуг при первинному зверненні за субсидією не впливає на оформлення допомоги. Про це повідомили в прес-службі Міністерства соціальної політики. Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», без звернення громадян і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (непризначення) субсидії та інформують про прийняте рішення громадян. У разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує особу. Якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку — з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору. Зазначений строк може бути продовжений на підставі рішення районної, районної у містах Києві і Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її створення) ради або комісії, яка ними утворюється, за наявності поважних причин.

            Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимога кредитора по сплаті штрафних санкцій може бути заявлена в будь-який час, як в судовому так і в досудовому порядку.

            Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а не період за який кредитор має право на пред’явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості. Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Отже, поки судом не встановлено, що до вимог кредитора настали наслідки спливу позовної давності, кредитор має право вимагати у боржника погашення всієї суми заборгованість навіть понад 3-ох років.

            Листом Міністерства з питань ЖКГ України(додається) № 12/1-64 від 17.05.2007 року зазначено, що «списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено». Виходячи з положеньЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства. Особовий рахунок відкритий на конкретного споживача у підприємства-виконавця житлово-комунальних послуг є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства-виконавця і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто підприємства-виконавця. Крім того, зобов'язання споживача щодо списання заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. До такого висновку прийшла колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 6-3986св14.

            Вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг розглядається судом в порядку наказного провадження. (стаття 95 Цивільного процесуального кодексу України)

            Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видаєсудовий наказ, який є особливою формоюсудового рішення. Тому, ні кредитор ні боржник не викликаються на судове засідання.

            Судовий наказ – це особлива форма судового рішення, яке видається за результатом розгляду справи в наказному провадженні. Ухвала про скасування судового наказу є процесуальним документом суду, яким скасовується лише документ – судовий наказ, але не заборгованість. Ухвала про скасування судового наказу не скасовує заборгованість та є підставою для звернення кредитора з тими ж вимогами (заборгованістю) в порядку позовного провадження.

            Нагадуємо, що роз’яснення законодавства і консультації з правових питань можуть отримати усі, хто звернеться до до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги,  який знаходиться за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9,  тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103.

Головний спеціаліст відділу правопросвітництва 

та взаємодії з суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги

Нікопольського місцевого центру з надання БВПД     В.Л. Чернишов                            

 

 

                Щодо порядку повернення боргу 

Часто, коли в борг дають близьким або добре знайомим людям, договір позики не складають. І коли виникає ситуація, що боржник не повертає гроші, то більшість вважає, що повернути позичені кошти вже неможливо, оскільки відсутній головний доказ наявності боргу – договір. Проте гроші, які були віддані в борг без договору, повернути можливо! І хоча цей процесс непростий, але якщо діяти розумно, то результат буде. Перш за все, слід спокійно поговорити з боржником на предмет повернення боргу, дізнатись причини неповернення та дати час на повернення грошей. Якщо цей крок не дає результату, то можна спробувати роздобути докази наявності боргу для подальшого звернення в компетентні органи. Усі розмови між вами та позичальником фіксуйте на аудіо та відео. Рекомендуємо проводити правильний запис розмови:

– перед дзвінком варто записати на диктофон дані, які ідентифікують того, хто телефонує і кому телефонують (прізвище, ім’я, по батькові, адреси), дату, час дзвінка, номери телефонів, з яких ви телефонуєте та контрагента;

– якщо вам відповів боржник, обов’язково попросіть його представитись (можна одразу назвати його ПІБ і запитати, чи це потрібна вам особа), в ході розмови вам необхідно, щоб боржник чітко проговорив суму боргу та строки повернення, тобто ставимо боржникові питання, які мають хоча б якийсь стосунок до боргу;

– якщо боржник зареєстрований у соціальних мережах або ж вам відома адреса його електронної пошти, продублюйте усну розмову шляхом направлення електронного листа такого ж змісту.

            Наступним кроком у захисті ваших прав може бути звернення до суду або до правоохоронних органів. У заяві до органів поліції вкажіть всі обставини справи: коли і де відбулась передача грошей, хто був присутній під час передачі, коли почалось прострочення боргу. Зазвичай це вчинення шахрайських дій, тобто стаття 190 Кримінального кодексу України. А саме – заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Відомості щодо вашої заяви повинні обов’язково внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань і почати проводити досудове розслідування за фактом вчинення щодо вас правопорушення. Цивільний позов направляйте відповідно до загальних правил, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України. У позовній заяві висвітліть всі обставини справи, обов’язково долучіть всі раніше зібрані вами докази. Якщо ви знаєте, що у боржника є зареєстроване за ним якесь майно, долучіть до позову клопотання про арешт майна боржника. І наостанок, нагадуємо: якщо ви все-таки вирішили дати в борг, то вимагайте складення договору позики.

Більш детальну правову консультацію можна отримати, звернувшись до центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9,  тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, та Марганецького Бюро правової допомоги, за адресою: м. Марганець, вул. О.Кошового, 4, тел.. 05665 5-10-06; номер гарячої лінії 0-800-213-103.

 

З ким залишиться дитина після розірвання шлюбу?

      Досить часто до юристів системи БВПД звертаються із питанням щодо розірвання шлюбу. Подеколи батьки не знають, з ким має право жити дитина після розлучення, хто має її утримувати тощо. Слід знати, що мати і батько мають рівні права й обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи проживають разом і перебувають у шлюбі. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, із ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною і брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. У разі потреби можна укласти з матір’ю чи батьком дитини договір щодо здійснення батьківських прав і виконання обов’язків. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному засвідченню.

         Слід розуміти,  той факт що мати, батько й дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, тому. Якщо хтось із батьків дитини не може мирно врегулювати питання щодо спілкування з дитиною і участі у її вихованні, питання слід розв’язувати у встановленому законом порядку: звернутись із заявою до органу опіки та піклування або з позовом до суду.

 

         Звернутися до органу опіки та піклування можна за місцем проживання із заявою про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини. У заяві потрібно вказати обставини і бажаний графік побачень із дитиною для вас чи того з батьків, хто проживає окремо.

     Рішення органу опіки та піклування обов’язкове до виконання. Закон передбачає можливість відшкодування моральної шкоди, завданої тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, якщо другий із батьків ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування. Якщо хтось із батьків не згоден із рішенням органу опіки та піклування, або хтось з них чинить перешкоди чи ухиляється від виконання рішення, можна звернутися з відповідним позовом до суду. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною його місця проживання тощо), місце й час їхнього спілкування. У окремих випадках, коли йдеться про інтереси дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Виносячи рішення, суд враховує висновок органу опіки та піклування.

Більш детальну правову консультацію можна отримати, звернувшись до центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9,  тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, та Марганецького Бюро правової допомоги, за адресою: м. Марганець, вул. О.Кошового, 4, тел.. 05665 5-10-06; номер гарячої лінії 0-800-213-103.