с. Добра Надія. Добронадіївський НВК
 
Ми раді бачити Вас на нашому сайті!

Безоплатна правова допомога

15.05.2018

Нікопольський МЦ з надання БВПД інформує: Питання розподілу спільного майна

При розлучені часто виникають питання розподілу спільного майна. Так, чоловік або дружина без згоди відчужує транспортні засоби, інші речі, що в подальшому можуть бути предметом судового розгляду. Спірний автомобіль є цінним майном, який належить подружжю на праві спільної сумісної власності, договір купівлі-продажу цього транспортного засобу виходить за межі дрібного побутового правочину, тому позивач повинен був надати свою письмову згоду на відчуження цього майна.

Оскільки автомобіль відчужено без згоди іншого подружжя, тому такий правочин необхідно визнавати недійсним та намагатися витребувати спірне майно у добросовісного набувача. Але це хибний шлях, тому що відсутні правові підстави для витребування спірного автомобіля, оскільки наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі (укладення договору купівлі-продажу автомобіля) унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Верховний суд України роз’яснив, що при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна (постанова від 03.05.2018 у справі № 755/20923/14-ц).

За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103. м. Марганець, вул.. О.Кошового, 4, тел.. (05665) 5-10-06

 

Головний спеціаліст

Нікопольського МЦ                                                                       Чернишов В.Л.

 

 

 

04.05.2018

«Cпособи легалізації самочинного будівництва»

Відповідно до чинного законодавства сьогодні існує три способи легалізації самочинного будівництва: судовий, адміністративний, через створені місцевими територіальними громадами постійно діючі комісії з питань самочинного будівництва.

Розглянемо судовий порядок. Для отримання права власності на самочинну забудову, власнику або користувачу земельної ділянки потрібно звернутись з позовом до суду. Необхідними умовами узаконення в судовому порядку самочинної побудови є:

- відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки;

- відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки;

- відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

      До позовної заяви про визнання права власності на самочинну забудову мають бути додані такі документи: довідка про відсоток готовності об’єкта самочинного будівництва; технічний паспорт будівлі; технічний висновок проектної організації (спеціаліста, експерта) щодо відповідності стану об’єкта самочинного будівництва державним будівельним нормам; документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки; висновки державних органів, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог.

      Після ухвалення рішення суду про визнання права власності на конкретний нерухомий об’єкт, його потрібно ввести в експлуатацію. У такому випадку рішення суду виступає правовстановлюючим документом, який засвідчує право власності на нерухоме майно. А вже після введення в експлуатацію проводиться реєстрація права власності на об’єкт будівництва.

      Адміністративний порядок. Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 79 від 24.04.2015 року індивідуальні житлові будинки, будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності незалежно від площі приймаються в експлуатацію інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, за місцезнаходженням об'єкта. Список документів для прийняття об’єкта в експлуатацію: два примірники заповненої декларації; звіт про проведення технічного обстеження об’єкта з висновком про його відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації; завірена в установленому порядку копія державного акта, свідоцтва про право власності на - земельну ділянку чи договору оренди; завірена в установленому порядку копія технічного паспорта.

      Після прийняття будинку, будівлі або споруди в експлуатацію органами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, необхідно також отримати довідку у виконкомі місцевої ради про присвоєння поштової адреси і зареєструвати право власності.

      Через створені місцевими територіальними громадами постійно діючі комісії з питань самочинного будівництва. З метою реалізації повноважень в галузі будівництва визначених територіальними громадами можуть утворюватися постійно діючі комісії з питань врегулювання самочинного будівництва та затверджуватись положення про порядок розгляду питань, пов’язаних із самочинним будівництвом. Громадяни, які здійснили самочинне будівництво, звертаються до органів місцевого самоврядування із заявою про збереження майна, відведення земельної ділянки (у випадку, якщо особа не є її власником або користувачем). При цьому до заяви додаються технічний висновок про відповідність самочинно збудованого об’єкту будівельним нормам та іншим законодавчим вимогам. Також додається завірена нотаріусом заява про зобов’язання забудовника нести усі витрати та ризики, пов’язані із оформленням самочинного будівництва. Наведений вище перелік документів може бути доповнений іншими документами, передбаченими цими положеннями. Обов’язковим документом є підтвердження про сплату штрафних санкцій. Місцевий орган архітектури та містобудування аналізує усі надані забудовником документи та разом зі своїм висновком щодо можливості збереження самочинної забудови, подає їх на розгляд. Постійна комісія з питань самочинного будівництва розглядає поданий місцевим органом архітектури та містобудування комплект документів та приймає рішення щодо можливості чи неможливості збереження самочинної забудови.

      У разі прийняття негативного висновку, рішення комісії можна оскаржити в судовому порядку.

       За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги,  який знаходиться за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9,  тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103. м. Марганець, вул.. О.Кошового, 4, тел.. (05665) 5-10-06
Головний спеціаліст
Нікопольського МЦ з надання БВПД                                        В.Л. Чернишов

26.04.2018

«Куди звертатись, якщо зазнали насильства?»

         Відтепер якщо будь-який злочин вчиняється стосовно подружжя чи іншої особи, з якою винний перебуває чи перебував у сімейних чи близьких до них відносинах, то це вважатиметься обтяжуючою обставиною. І покарання за нього буде більшим, аніж якби жертвою стала випадкова людина.

         Розглянемо види насильства. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

         Сексуальне насильство - будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення протистатевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

         Психологічне насильство – словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.

         Економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

         Облік і розгляд заяв та повідомлень про застосування домашнього насильства проводиться суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:

- районними державними адміністраціями та виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад;

- службами у справах дітей;

- загальними та спеціалізованими службами підтримки постраждалих осіб (центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; притулки для дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка); центри соціально-психологічної допомоги; територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги);

- уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України;

- судом (у випадку заяви про видачу обмежувального припису стосовно кривдника);

- цілодобовим кол-центром з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.

         У разі виявлення фактів домашнього насильства стосовно дітей або отримання відповідних заяв чи повідомлень не пізніше однієї доби повідомляється служба у справах дітей, уповноважені підрозділи органів Національної поліції України. У разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України кривднику виноситься терміновий заборонний припис. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

         За вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування законодавством встановлено відповідальність у виді накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб. А у разі вчинення тих самих дій особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі правопорушення передбачено відповідальність у виді штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

         Кримінальна відповідальність при проявах домашнього насильства настає за вчинення легких тілесних ушкоджень, умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, побоїв і мордувань тощо відповідно до кримінального кодексу.

  За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги,  який знаходиться за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9,  тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103. м. Марганець, вул.. О.Кошового, 4, тел.. (05665) 5-10-06

 

Головний спеціаліст

Нікопольського МЦ з надання БВПД                                        В.Л. Чернишов

 

 

12.04.2018

«Правові зміни, які вступили в силу з 1 січня 2018 року»

       З 1 січня 2018 року в Україні вступили в силу кілька важливих норм та законів, які суттєво впливають на життя українців, їх звичний ритм життя та навіть екологію.

По-перше, збільшилась мінімальна заробітна плата. З 1 січня 2018 року мінімальна платня підвищується на 523 грн і складатиме 3723 грн. Під час ухвалення бюджету урядовці пообіцяли подальше поступове підвищення цього рівня і за прогнозами він повинен сягнути 4100 гривень вже цього року. Зазначимо, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2018 року становитиме 1 700, з 1 липня — 1 777 грн, з 1 грудня — 1 853 грн. Також з 1 січня мають зрости на 25% зарплати вчителів. Наголошуємо, що зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати зростуть штрафи за порушення трудового законодавства та оплати праці.

По-друге, знижено швидкість руху в населених пунктах. З 1 січня 2018 року діє новий швидкісний режим руху у населених пунктах України. Якщо раніше максимальна дозволена швидкість була 60 км/год, то відтепер обмеження складатиме 50 км/год. Окрім того, зменшений поріг максимально допустимого порушення цієї швидкості – з 20 км/год до 10 км/год.

По-третє, ухвалені до Податкового кодексу зміни вводять нові правила ввезення в Україну посилок з-за кордону. Без сплати мита одна людина може отримати три міжнародні посилки на місяць із товарами на суму до 150 євро кожна. Четверта і всі наступні посилки будуть обкладатися податком на додану вартість — 20%, митом — 10%, а деякі категорії — акцизом.

Також,  Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), заявила про підвищення оптово-ринкової ціни на електричну енергію майже на 16%. З 1 січня оптово-ринкова ціна підвищиться на 9,5%, а з 1 квітня — ще на 6,1%.

Крім того, електромобілі стали доступнішими. З 1 січня електрокари стануть більш доступними завдяки змінам до Податкового кодексу щодо скасування ПДВ на ввіз електрокарів. Завозити їх в Україну дозволили без сплати акцизу та податку на додану вартість. Проте такі умови будуть діяти лише протягом наступного року — з 1.01.2018 до 31.12.2018. Скасування ПДВ та акцизу буде стосуватися усіх електрокарів: як нових, так і тих, що були у вжитку, а не лише тих, які реалізують офіційні імпортери. З 1 січня 2018 року також буде поступово зменшуватись ввізне мито на автомобілі з ЄС у межах угоди про вільну торгівлю — на 1% в рік. Цього року мита складатимуть від 5% до 7,3% у залежності від об’єму двигуна.

Старт медичної реформи. З 1 січня 2018 року пацієнти зможуть отримувати первинну допомогу безкоштовно в обраного ними сімейного лікаря. Також пропонується укладати декларацію з сімейним лікарем у будь-який час, навіть під час першого візиту, коли знадобиться медична допомога. Базові аналізи будуть безкоштовними в амбулаторії сімейного лікаря. Крім того, пацієнтам пропонується скаржитися до Національної служби здоров’я у випадку, якщо сімейний лікар вимагатиме додаткові гроші за лікування.

Біометричний контроль. 1 січня у пунктах пропуску на державному кордоні запрацювала система фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства. Система біометричного контролю впроваджена та виконується у відповідності з Указом Президента України від 30 серпня 2017 року № 256 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 10 липня 2017 року «Про посилення контролю за в’їздом в Україну, виїздом з України іноземців та осіб без громадянства, додержання ними правил перебування на території України». Прикордонники фіксують відбитки пальців правої руки. Обов’язкову фіксацію біометричних даних застосовують у відповідності до визначеного МЗС переліку 70 країн, у тому числі Російської Федерації, які віднесено до категорії ризику. Решта іноземців – за результатами аналізу та оцінки ризиків.

Підвищення пенсійного страхового стажу. У жовтні 2017 року Верховна Рада ухвалила пенсійну реформу, частина з положень якої набуває чинності 1 січня 2018 року. Зокрема, суттєво збільшується мінімальний необхідний стаж роботи для отримання пенсії за віком — з 15 до 25 років. У майбутньому щороку мінімальний стаж буде збільшуватися на 1 рік. До 2028 року він має сягнути 35 років для чоловіків і 30 років — для жінок. При цьому вік виходу на пенсію залишається незмінним — 60 років. Якщо стаж є меншим за 25, але більшим за 15 років, вийти на пенсію можна буде у 63 роки.

Обов’язкове сортування сміття. З 1 січня 2018 року в Україні встановлюється заборона на захоронення не перероблених (необроблених) побутових відходів. Це передбачається ст. 32 закону України «Про відходи».

Нагадуємо, що роз’яснення законодавства і консультації з правових питань можуть отримати усі, хто звернеться до до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги,  який знаходиться за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9,  тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103. м. Марганець, вул.. О.Кошового, 4, тел.. (05665) 5-10-06

Головний спеціаліст відділу правопросвітництва 

та взаємодії з суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги

Нікопольського місцевого центру з надання БВПД                                        В.Л. Чернишов

 

5.04.18

Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем в Україні.

     Останнім часом жителі нашого регіону, громадяни України часто звертаються до Марганецького бюро правової допомоги з питаннями, як розірвати шлюб із іноземцем, стягнути аліменти з громадянина іншої держави тощо.

Як же ж відбувається процес розлучення українця та іноземця на території нашої держави?

Розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за Законом України. Тобто, вищевикладене означає, що розірвання шлюбу в Україні не залежить від громадянства подружжя і буде здійснюватись на підставах і в порядку, передбачених Сімейним Кодексом України.

Відповідно до рекомендацій Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, Верховний Суд України зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно ч.4 ст. 280 Сімейного кодексу України громадянин України має право звернутися з позовом про розірвання шлюбу до суду України, якщо другий з подружжя, незалежно від його громадянства, проживає за межами України.

За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до відділу «Марганецьке бюро правової допомоги» Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Марганець, вул.. О.Кошового, 4, тел.. (05665) 5-10-06

22.03.2018

Нікопольський МЦ з надання БВПД інформує:

Міністерство освіти і науки оприлюднило проект Плану реалізації експерименту з впровадження електронних підручників та Національної електронної освітньої платформи. Цей документ містить загальні підходи до проведення апробації дослідних зразків е-підручників та поетапного запровадження їх у школах, а також бачення щодо структури та функціонування  е-платформи. Ресурсом для розміщення електронного освітнього контенту та забезпечення вільного доступу до е-підручників стане Національна освітня е-платформа. Зокрема, вже в цьому році в межах Національної освітньої е-платформи планується створити модулі, що забезпечать прозору експертизу е-підручників, а також механізми їх відбору. До 30 березня Міністерство освіти і науки прийматиме пропозиції щодо створення модулів і контенту для Національної освітньої електронної платформи згідно з Проектом плану реалізації експерименту з впровадження е-підручника і е-платформи. Пропозиції повинні містити загальний опис бачення, технологій, які мають реалізовуватися, конкретних завдань і заходів, етапів і термінів реалізації, необхідні ресурси, орієнтовний бюджет. Важливо надати емпіричний досвід і кейс-стаді, які аргументують необхідність застосування саме запропонованого підходу. Не пізніше 6 квітня Міністерство освіти і науки розгляне надіслані пропозиції та представить громадськості деталізований план подальших дій.

За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103.

Головний спеціаліст

Нікопольського МЦ з надання БВПД                                        В.Л. Чернишов

 

13.03.2018

Нікопольський    МЦ  з надання   БВПД   інформує: Перетин державного кордону громадянами України, які не досягли 16-річного віку.

Про набрання чинності законодавчіх змін, щодо перетинання державного кордону громадянами України, які не досягли 16-річного віку. Новації стосуються ситуацій, коли місце проживання дитини визначено судом з одним із батьків, а інший із батьків має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. В такому разі виїзд дитини за кордон в супроводі одного з батьків (усиновлювачів, піклувальників або інших осіб, уповноважених за нотаріально посвідченою згодою) для відпочинку, навчання або лікування здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. Натомість у пункті пропуску необхідно пред'явити довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби. Наприклад, якщо дитина проживає з матір’ю, а батько більше ніж півроку не сплачує аліменти, матері не обов’язково отримувати згоду батька на виїзд з нею дитини за кордон – можна взяти в ДВС довідку про аліментну заборгованість. Така довідка видається протягом 10 днів та дійсна протягом 1 місяця з дня її видачі. При перетинанні кордону замість нотаріальної посвідченої згоди батька матір пред’являє оригінал довідки ДВС (або її копію, засвідчену нотаріально). Такі зміни спрямовані на захист прав дітей та вирішення ситуацій, коли той із батьків, який зобов’язаний сплачувати аліменти, не виконує свого обов’язку піклування про дитину, і разом з цим не бажає давати згоду на виїзд дитини за кордон. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року № 76, якою на виконання положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, набула чинності 21 лютого 2018 року.

          За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103; м. Марганець, вул.. О.Кошового, 4, тел.. (05665) 5-10-06

Головний спеціаліст Нікопольського МЦ з надання БВПД                                                                               Петрова Н.І.

 

07.03.2018

«Правові аспекти дотримання обов’язку дітей щодо піклування про своїх батьків»

         Стаття 51 Конституції України визначає, що  повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині. В нормальних умовах діти добровільно допомагають своїм непрацездатним батькам і турбуються про них. Проте, безсумнівно, неможливо змусити дорослих повнолітніх дітей любити і поважати своїх батьків. Любов, доброта, порядність, чесність є етичними поняттями, а не юридичними. Разом з тим слід пам’ятати, що однією з основних цілей регулювання сімейних відносин, відповідно до частини другої статті 1 Сімейного кодексу України, є утвердження почуття обов’язку перед батьками.

         Обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у Сімейному кодексі України. Так, відповідно до статті 202 Сімейного кодексу, повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Звераємо увагу, що обов’язок виплачувати аліменти батькам може бути покладено лише на повнолітніх дітей; потреба матеріальної допомоги полягає в тому, що батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв’язку із відсутністю пенсій чи їх низького розміру, а також у зв’язку із відсутністю у них інших джерел існування.  Відповідно до чинного законодавства непрацездатними визнаються особи, які досягли пенсійного віку (чоловіки – 60 років, жінки – 55 років) та інваліди I, II та III груп (стаття 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

         Варто зазначити,що позов про стягнення аліментів може бути пред’явлений:до одного з дітей; до кількох з дітей; до всіх дітей разом. У випадку пред’явлення позову до одного з дітей, суд за власною ініціативою має право притягнути до участі у справі інших дітей, незалежно від того пред’явлено до них позов чи ні. Слід зазначити, що якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Дочка, син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

    При призначенні розміру аліментів судом враховуються всі заслуговуючи на увагу інтереси сторін: непрацездатність батьків та їх потреба у матеріальній допомозі, матеріальне становище дітей, догляд дітей за батьками тощо. Також до уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність в батьків майна, що може приносити дохід тощо. Отже, в кожному конкретному випадку суд враховує всі види заробітку чи доходу як дітей так і батьків, залежно від цих обставин і визначається розмір аліментів. Суд має право встановлювати розмір аліментів повністю чи частково, як в твердій грошовій сумі, так і в частці від заробітку (доходу). На вибір способу визначення розміру аліментів можуть впливати різні обставини: мінливість і нестабільність доходу, проживання за кордоном, одержання частини доходу в натуральній формі тощо.

         Звертаємо увагу, що обов’язок опікуватися батьками може покладатися не лише на повнолітніх сина, дочку, а й на малолітніх або неповнолітніх дітей. Щоправда, такі можливості досить обмежені законом. Так, статтею 206 Сімейного кодексу України в передбачено, що у виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними.

         Специфіка аліментного обов’язку повнолітніх дітей відносно своїх непрацездатних і нужденних батьків полягає в безпосередньому зв’язку аліментних виплат з минулою поведінкою батьків щодо дітей, адже саме батьки виховують, годують, одягають дитину, забезпечують розвиток дитини та здійснюють загальний догляд за нею. Тому було б несправедливим покласти на дітей, які не одержали такого догляду від батьків, обов’язку їх утримувати. Відповідно до норм чинного законодавства дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки. Такий строк обумовлений відсутністю законодавчо закріпленого обов’язку у дітей щодо довічного утримання батьків, які не виконували своїх батьківських обов’язків. Разом з тим, при наявності виняткових умов, таких як, високий матеріальний рівень дітей, чистосердечне розкаяння батьків (батька, матері), законодавець передбачив можливість присудження таких аліментів. Під ухиленням батьків від виконання своїх обов’язків маються на увазі наступні обставини: коли вони не піклувалися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечували необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно вплинуло на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкувалися з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надавали дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяли засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляли інтересу до її внутрішнього світу; не створювали умов для отримання нею освіти. Водночас зазначені чинники, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками. Таким чином, суд навряд чи звільнить повнолітню дитину від обов’язку утримувати батька або матір, якщо визнає, що така особа у минулому не виконувала своїх батьківських обов’язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (звісно, крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

         Аліментне зобов’язання відіграє важливу роль у системі сімейних стосунків. Ним встановлюється матеріальне підґрунтя існування тих членів сім’ї, які потребують допомоги внаслідок певних обставин. Поняття аліментного зобов’язання дещо ширше за поняття „аліменти”. Аліментне зобов’язання – це правовідносини по наданню утримання, в основі якого лежить родинний зв’язок між членами сім’ї та ряд обставин, які впливають на виникнення, існування та припинення цих правовідносин.

  За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103; м. Марганець, вул.. О.Кошового, 4, тел.. (05665) 5-10-06

Головний спеціаліст     Нікопольського МЦ з надання БВПД                                        В.Л. Чернишов

 

 

23.02.2018

Нікопольський МЦ з надання БВПД інформує:

24 лютого 2018 року набирає чинності закон про внесення змін до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту учасників антитерористичної операції, учасників Революції Гідності та членів сімей загиблих таких осіб.  Відповідно до вищезазначеного закону: постраждалими учасниками Революції Гідності визнаються особи, які на виконання ЗУ «Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» включені до переліку осіб, які під час участі в масових акціях громадського протесту отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), але такі ушкодження не призвели до інвалідності, та звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.

Згідно з внесеними змінами до ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» постраждалим «майданівцям» будуть надаватися пільги та інші соціальні гарантії, які встановлені для учасників бойових дій,  однак дія цієї статті не поширюватиметься на осіб, які отримали тілесні ушкодження під час виконання службових обов’язків.

Постраждалим видаватиметься посвідчення «Постраждалий учасник Революції Гідності». Особам, які мають право на одночасне отримання посвідчення учасника бойових дій, інваліда війни, учасника війни та постраждалого учасника Революції Гідності, буде видаватися лише одне посвідчення за їхнім вибором.

За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103; м. Марганець, вул.. О.Кошового, 4, тел.. (05665) 5-10-06

Головний спеціаліст

Нікопольського МЦ з надання БВПД                                        В.Л. Чернишов

 

14.02.2018

14.02.2018

«Приватизація житла»

 

            Переважна більшість українців уже давно приватизували своє житло. Однак, ще є деякі громадяни, які не встигли приватизувати житло. В когось не було на це часу, а в когось виникали проблеми, зокрема при подачі необхідних для приватизації житла документів до органів місцевого самоврядування. Адже в більшості випадків люди не знають чіткого переліку такої документації. Таким фактом  вміло користуються деякі чиновники, котрі вимагають від громадян надавати додаткові документи, які взагалі непередбачені чинним законодавством про приватизацію житла.

Що дає Вам приватизація? Якщо в квартирі проживає, наприклад, стара людина і вона хоче, щоб її житло перейшло її спадкоємцям, то для цього потрібна приватизація квартири. В іншому випадку її квартира належить державі, а значить родичі не можуть її спадкувати. Приватизація дає можливість розпоряджатися такою квартирою. Тобто, з моменту приватизації ви маєте право її продавати, здавати в оренду, міняти, заставляти тощо. Приватизація квартири, по суті, це процес передачі державної власності в приватні руки. З приватизацією не потрібно зволікати, адже законодавство може змінитися і знову будуть встановлені крайні строки.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що громадяни України можуть приватизовувати квартири, одноквартирні будинки та кімнати у гуртожитках. Законодавець передбачає, що приватизація це безоплатна передача громадянам з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на особу та додатково 10 кв. м на сім'ю. Якщо площа квартири виявиться більшою – вам потрібно буде доплатити за «зайві» метри, а от якщо загальна площа квартири менша, то вам мають видати житлові чеки, сума яких визначається, виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості 1 кв. м. Від роду квартири, її побудови та балансоутримувача потрібно буде звернутися до співробітників відділу приватизації житлового фонду районної адміністрації за місцем знаходження житла для отримання консультації щодо пакету документів, які необхідно зібрати для приватизації. Але за загальним правилом потрібно подати такі документи: заяву встановленого зразка, підписану всіма повнолітніми членами сім'ї, які постійно проживають і зареєстровані в квартирі. (При цьому важливо пам'ятати, що оформлення заяви відбувається при обов'язковій присутності всіх членів сім'ї та пред'явленні ними паспортів (свідоцтв про народження для неповнолітніх осіб). У заяві зазначаються всі зареєстровані в квартирі (будинку) члени сім'ї, в т. ч. тимчасово відсутні і новонароджені. Підписати заяву замість тимчасово відсутнього члена сім'ї може інший член сім'ї за наявності нотаріально завіреної довіреності, що підтверджує згоду тимчасово відсутнього члена сім'ї на приватизацію житла. Така заява завіряється начальником ЖЕКу (ОСББ або керівником управляючої компанії, яка обслуговує Ваш будинок); довідку про склад сім'ї наймача і про займані ними приміщення; інформаційно-довідковий документ, виготовлений на підставі проведеної технічної інвентаризації будинку або квартири, який містить інформацію про технічні показники будинку або квартири; документи, що засвідчують факт використання чи невикористання заявником права на приватизацію житла за попереднім місцем проживання (якщо хто-небудь із заявників міняв реєстрацію місця проживання після 15 березня 1993 р. Таким документом може бути паспорт - за умови, що в ньому є відмітка, що підтверджує використання права на приватизацію житла. Якщо в разі використання будь-ким із заявників права на приватизацію така особа у довільній письмовій формі дає згоду на приватизацію житла іншими особами, що проживають і зареєстровані в квартирі. Якщо в паспорті немає відмітки про використання права на приватизацію, необхідно отримати довідку з попереднього місця проживання про період проживання і про те, що заявник участі в приватизації не приймав або квартира за попереднім місцем проживання не приватизована. Для отримання цієї довідки працівник відділу приватизації надає заявнику на руки письмовий запит відповідної організації за місцем проживання); довідку з «Ощадбанку» про використання суми житлового чека і його залишку (за умови їх наявності); копії документа, що підтверджують право на пільгові умови приватизації - наприклад, якщо є надлишкова площа, а один із заявників має статус, який дає підстави для безкоштовної приватизації незалежно від розміру загальної площі житла; квитанцію про оплату послуг за оформлення документів на приватизацію; копії паспортів всіх повнолітніх членів сім'ї (1 сторінка та сторінки із зазначенням реєстрації паспорта);копію ордера на квартиру.

Як видно з наведеного вище переліку, серед необхідних для приватизації житла документів довідок про відсутність комунальних боргів немає. А отже, громадяни не зобов’язані їх збирати та подавати до органу приватизації. Відповідно і чиновники, відповідальні за приватизацію житла, не мають права змушувати людей це робити. Відділ приватизації житлового фонду готує приватизаційні платіжні доручення для оплати житлових чеків на кожного повнолітнього і неповнолітнього члена сім'ї та видає їх заявникам, які потрібно оплатити протягом місяця. Для отримання свідоцтва про право власності заявнику необхідно подати у відділ приватизації житла паспорта всіх повнолітніх і свідоцтва про народження всіх неповнолітніх мешканців квартири, а також погашення корінців платіжних доручень.

Свідоцтво на право власності на квартиру підлягає обов'язковій реєстрації в органі державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме у державній реєстраційні службі України. Після відповідної реєстрації квартира вважається приватизованою, а отже вашою приватною власністю, яку ви можете продавати, дарувати, заповідати інше.

За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103.

Головний спеціаліст  Нікопольського МЦ з надання БВПД                                                                                         В.Л. Чернишов

7.02.2018

 В Україні посилено відповідальність за несплату аліментів

6 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» (Закон від 7 грудня 2017 року, №2234-VIII). До боржника, який не сплачує аліменти більше шести місяців, цей Закон передбачає нові засоби примусового виконання рішень.

З прийняттям нового Закону, посилюється відповідальність не лише за несплату аліментів на дітей, а й на утримання одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї.

Несплата аліментів, що призвела до виникнення заборгованості понад шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. При наявності такої заборгованості державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1831 Кодексу про адміністративні правопорушення України, та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

Таким чином, Закон впроваджує новий вид адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, які боржник виконуватиме у вільний від роботи чи навчання час. Вид таких робіт визначатимуть органи місцевого самоврядування. Водночас, суспільно корисні роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам старше 55 років та чоловікам старше 60 років.

У разі ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт постановою суду (судді) за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, строк невиконаних суспільно корисних робіт може бути замінений адміністративним арештом. Тоді строк арешту визначається з розрахунку, що одна доба арешту дорівнює 15 годинам невиконаних суспільно корисних робіт, але не може перевищувати 15 діб.

Згаданим Законом внесені зміни і до Сімейного кодексу України, які передбачають право того із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішувати питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку - за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Така довідка видається органом державної виконавчої служби на вимогу стягувача протягом десяти днів і дійсна протягом одного місяця з дня її видачі.

Внесені зміни до Закону України «Про виконавче провадження» передбачають також, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови про:

  • тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України;
  • тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;
  • тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та вихолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
  • тимчасове обмеження боржника у праві полювання.

Зокрема, обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано у разі:

  • якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
  • використання боржником транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;
  • проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції;
  • розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Порушення обмеження боржника у праві керування транспортним засобом тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Щодо інших обмежувальних заходів, які можуть застосовуватися виконавцем щодо несумлінного боржника по аліментах, то таких немає.

Відповідно до ст. 164 КК України встановлено кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні. Санкція статті передбачає громадські роботи на строк від 80 до 120 годин або арешт на строк до трьох місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Відповідно до ст. 165 КК України, злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків карається штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 80 до 120 годин, або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

При цьому під злісним ухиленням від сплати аліментів на дітей або непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз’яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

Таким чином Закон про посилення відповідальності за несплату аліментів спрямований на забезпечення належного виконання рішень щодо стягнення аліментів, що дозволить зменшити заборгованість зі сплати аліментів, а також забезпечить належне утримання осіб, які отримують аліменти.

Заступник начальника відділу

Марганецьке бюро правової допомоги Рубан Сергій

 

 

6.02.2018

«Набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеними особами»

Згідно зі статтею 7 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до чинного законодавства. Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю цим особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством України на випадок безробіття.

Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи. Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім’я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

За більш детальною інформацією з даного питання та інших правових питань ви можете звернутись до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9, тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, м. Марганець, вул.. О.Кошового, 4, тел.. (05665) 5-10-06 номер гарячої лінії 0-800-213-103.

Головний спеціаліст

Нікопольського місцевого центру з надання БВПД В.Л. Чернишов

 

01.02.2018

Нікопольський МЦ з надання БВПД інформує:
Жертви насильства та діти отримали більше можливостей доступу до безоплатної правової допомоги

07 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (опубліковано в газеті «Голос України» №4 (6759), яким внесено зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, розширено доступ до безоплатної вторинної правової допомоги для осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а також – для дітей.

Нагадаємо, безоплатна вторинна правова допомога (далі – БВПД) полягає в отриманні захисту, представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру. Її надають юристи центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – центри), або бюро правової допомоги, а також адвокати, які співпрацюють із центрами. Послуги юристів та адвокатів оплачує держава.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають найбільш чутливі та соціально незахищені категорії осіб, такі як: діти-сироти, ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у том числі й учасники АТО), малозабезпечені, люди з інвалідністю, переселенці та особи, які претендують на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, біженці, та інші відповідно до ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».

Із внесеними законодавчими змінами право на всі види БВПД отримали й особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Центри отримали нові повноваження щодо роботи із цією категорією, які полягають у:

ü  Забезпеченні надання безоплатної правової допомоги постраждалим особам, у тому числі на базі загальних та спеціальних служб підтримки постраждалих осіб;

ü  Взаємодії із іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

ü  Звітування про результати здійснення повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», особою, яка постраждала від домашнього насильства є будь-яка особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» зазначає, що особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі є особа, яка зазнала насильства за ознакою статі.

Насильство за ознакою статі – діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов'язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Крім того, згаданими законодавчими змінами розширено категорію дітей як суб’єктів права на БВПД.

Отримати її відтепер можуть не лише діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (як було дотепер), а усі діти.

Нагадуємо, що роз’яснення законодавства і консультації з правових питань можуть отримати усі, хто звернеться до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги,  який знаходиться за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9,  тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103.
Головний спеціаліст відділу правопросвітництва та взаємодії з суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомогиНікопольського місцевого центру з надання БВПД                                                                  В.Л. Чернишов

19.01.2018

Термін «одинока матір» на законодавчому рівні не визначено, проте відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 одинокою матір’ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька. Одержання жінкою аліментів від батька дитини, ведення з ним спільного господарства позбавляє статусу одинокої матері.

Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу. Втім, свідоцтва недостатньо. Необхідно підтвердити факт того, що батько справді не бере участі у вихованні дитини. Для цього мати може звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав, з приводу чого буде постановлено рішення суду. Можна також звернутися до поліції у зв’язку з необхідністю розшуку батька у справі за позовом про стягнення аліментів. У цьому разі документом, який підтверджує факт неучасті батька у вихованні дитини, буде відповідна постанова слідчого. Також підставою може стати довідка зі школи, садочка про те, що батько не бере участі у вихованні дитини, або подібний акт, складений та підписаний сусідами. Слід додати, що зазначений перелік документів не є вичерпним, а єдиного встановленого зразка документа, який би засвідчував статус одинокої матері, немає.

Законодавство України встановлює низку ПІЛЬГ:

•Відпустка.
Право на додаткову (соціальну) відпустку тривалістю 10 днів без урахування святкових та неробочих днів. Невикористану за минулі роки додаткову відпустку можна взяти будь-коли, або ж у разі звільнення вона буде компенсована грошима.

•Заборона залучення до надурочних робіт та відряджень.
Жінки, котрі мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їхньої згоди.

•Заборона у відмові в прийняті на роботу.
Ст. 184 Кодексу законів про працю України встановлює заборону у відмові одинокій матері в прийнятті на роботу, зниження заробітної плати та у звільненні за ініціативою роботодавця до досягнення дитиною 14-літнього віку. Якщо роботодавець відмовляє у прийнятті на роботу, то в такому разі він повинен надати письмові пояснення, а жінка, якій відмовлено у роботі, має право звернутись до суду.

•Право на житло.

•Податкова знижка.
•Тимчасова допомога на дітей

Допомога одиноким матерям надається при наявності однієї з таких підстав:

1)рішення суду про стягнення аліментів не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення;

2)батько перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнаний в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;

3)місце проживання (перебування) батька не встановлено.

Для призначення тимчасової допомоги одержувач повинен подати в Управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) документи, передбачені п.6 Порядку 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме»:

•заяву;
•копію свідоцтва про народження дитини;
•довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
•довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.

Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:

•рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з батька аліментів на дитину;
•довідка державної виконавчої служби, яка підтверджує факт несплати аліментів протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
•довідка відповідної установи про перебування батька під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
•повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) батька дитини не встановлено.

Розмір тимчасової допомоги залежить від віку дитини і розміру прожиткового мінімуму, гарантованого державою для дитини цього віку. Допомога на дітей, зокрема, одиноким матерям, які мають дітей віком до 18 років, надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30% і більше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Прожитковий мінімум на дитину до 6 років становить 1492,00 грн. та на дитину від 6 до 18 років – 1860 грн. Дані про свої доходи потрібно поновлювати кожні 6 місяців в Управлінні праці та соціального захисту населення.

Для того щоб отримати гарантовані законодавством пільги за місцем роботи, необхідно подати в кадрову службу такі документи:

•свідоцтво про народження дитини, в якому відсутній запис про батька;
•свідоцтво про народження дитини і витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 135 СК;
•довідка з органів праці та соціального захисту населення про призначення відповідної допомоги.

Згідно з положеннями українського законодавства, одинокий батько теж має відповідні права та пільги. Порядок отримання статусу одинокого батька та аналогічних пільг – такий само, як і для одинокої матері.

Заступник начальника відділу

Марганецьке бюро правової допомоги Рубан Сергій

17.01.2018

Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. № 3551-XII (із змінами) (далі – Закон № 3551), надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік., що зафіксовано у ст. 77-2 Кодексу законів про працю України (далі— КЗпП) та у ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).

Оскільки спеціальних застережень у цих нормах не зроблено, то право на додаткову відпустку мають як основні працівники, так і сумісники. Оплата відпусток здійснюється за рахунок коштів установ та організацій. Дана відпустка не належить до категорії щорічних. Перелік осіб, які належать до учасників бойових дій та інвалідів війни,наведено відповідно у ст. 6 і 7 Закону №3551.

Для роботодавця головне, щоб свій статус працівник підтвердив відповідним посвідченням інваліда війни або учасника бойових дій. Підставою для надання додаткової відпустки для учасника бойових дій чи інваліду війни є вищезазначений документ із відповідною заявою працівника.

Повідомляємо, що тривалість додаткової відпустки не залежить від стажу роботи та надається під час підтвердження статусу учасника бойових дій чи інваліда війни, своїм правом на відпустку відповідні категорії осіб можуть скористатися вже із 06.06.2015 р. А отже, її необхідно включити до графіка відпусток.

Додаткова відпустка учасникам бойових дій та інвалідам війни надається: 1) понад щорічну основну та додаткові відпустки. Відповідно дні цієї відпустки не враховуються під час порівняння з установленою граничною тривалістю відпустки — 59 (69) к. дн. На рік (ч. 3 ст. 10 Закону № 504); 2) з урахуванням святкових та неробочих днів, визначених ст. 73 КЗпП. Тобто вони оплачуються та включаються в загальну тривалість відпустки, а не подовжують її. 3) повної тривалості з розрахунку на календарний рік незалежно від кількості фактично відпрацьованого часу в році;

УВАГА: додаткову відпустку для учасників бойових дій та інвалідів війни не можна: перенести на інший період або подовжити в разі хвороби працівника; перенести на наступний календарний рік; поділити на частини; замінити грошовою компенсацією. Крім того, не допускається відкликання працівника з такої відпустки, адже до ст. 12 Закону № 504, яка визначає порядок відкликання працівників з щорічної відпустки, ніяких змін внесено не було. У разі звільнення працівника, який має право на зазначено відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки!

 

Заступник начальника відділу

Марганецьке бюро правової допомоги Рубан Сергій

15.01.2018

Нікопольський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги :

Міністерство інформаційної політики, Міністерство освіти і науки та Міністерство юстиції об'єдналися із неурядовими організаціями, представниками громадянського суспільства, щоб розробити Загальнодержавну програму з освіти у сфері прав людини. Загалом в Україні населення недостатньо поінформоване про права людини, не вистачає викладачів, які можуть навчити українців правильно розуміти свої права, і взагалі немає системи безперервної освіти, де б держава розуміла, через які саме предмети і яким чином впроваджуються знання про права людини. Переважна більшість учнів шкіл нині просто не знають, які права вони мають, звідки вони походять. Вони думають, що права набуваються із повноліттям. Вони просто не знають, як себе захищати, які права вони мають у школі, вдома, в транспорті та просто у повсякденному житті.  На сьогоднішній день проводиться національне дослідження з питань освіти в сфері прав людини в початковій та середній школах та в подальшому планується поширення цих результатів на національному рівні.

Головний спеціаліст Нікопольського МЦ з надання БВПД   Володимир Чернишов

 3/01/2017 
Скачати буклет Право власності 
  Скачати буклет Спадкування

26/12/2017

     " Заборгованність за ЖКХ"

  Якщо споживач має заборгованість за житлово-комунальні послуги і відмовляється сплачувати її в добровільному порядку або укласти договір реструктуризації, то така заборгованість стягується у судовому порядку. При цьому судовий процес проходить в  «спрощеному» порядку шляхом видачі судового наказу, без виклику сторін, відповідно до Розділу 2 Цивільного процесуального кодексу України. Також у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, кредитор має право вимагати сплату заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми боргу. Чи є певна межа заборгованості, після якої справа вирішується в суді? Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів без будь-яких обмежень. Отже, особа має право заявляти вимогу про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від розміру заборгованості. Це може бути будь-яка сума заборгованості в рамках принципів «доцільності» та «розумності».

            Боржник може врегулювати питання заборгованості на будь якому етапі. Якщо справа на боржника вже розглядається  у суді, то боржник на будь-якій стадії судового процесу, відповідно до статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, за домовленістю з кредитором може укласти мирову угоду. Якщо ж на боржника не було подано до суду, то боржник може скористатися правом на реструктуризацію заборгованості відповідно до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію». Заборгованість з комунальних послуг при первинному зверненні за субсидією не впливає на оформлення допомоги. Про це повідомили в прес-службі Міністерства соціальної політики. Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому пунктом 13 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», без звернення громадян і протягом десяти днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення про призначення (непризначення) субсидії та інформують про прийняте рішення громадян. У разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує особу. Якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку — з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору. Зазначений строк може бути продовжений на підставі рішення районної, районної у містах Києві і Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її створення) ради або комісії, яка ними утворюється, за наявності поважних причин.

            Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимога кредитора по сплаті штрафних санкцій може бути заявлена в будь-який час, як в судовому так і в досудовому порядку.

            Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а не період за який кредитор має право на пред’явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості. Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Отже, поки судом не встановлено, що до вимог кредитора настали наслідки спливу позовної давності, кредитор має право вимагати у боржника погашення всієї суми заборгованість навіть понад 3-ох років.

            Листом Міністерства з питань ЖКГ України(додається) № 12/1-64 від 17.05.2007 року зазначено, що «списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги чинним законодавством не передбачено». Виходячи з положеньЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства. Особовий рахунок відкритий на конкретного споживача у підприємства-виконавця житлово-комунальних послуг є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства-виконавця і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто підприємства-виконавця. Крім того, зобов'язання споживача щодо списання заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. До такого висновку прийшла колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 6-3986св14.

            Вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг розглядається судом в порядку наказного провадження. (стаття 95 Цивільного процесуального кодексу України)

            Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видаєсудовий наказ, який є особливою формоюсудового рішення. Тому, ні кредитор ні боржник не викликаються на судове засідання.

            Судовий наказ – це особлива форма судового рішення, яке видається за результатом розгляду справи в наказному провадженні. Ухвала про скасування судового наказу є процесуальним документом суду, яким скасовується лише документ – судовий наказ, але не заборгованість. Ухвала про скасування судового наказу не скасовує заборгованість та є підставою для звернення кредитора з тими ж вимогами (заборгованістю) в порядку позовного провадження.

            Нагадуємо, що роз’яснення законодавства і консультації з правових питань можуть отримати усі, хто звернеться до до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги,  який знаходиться за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9,  тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, номер гарячої лінії 0-800-213-103.

Головний спеціаліст відділу правопросвітництва 

та взаємодії з суб'єктами надання безоплатної первинної правової допомоги

Нікопольського місцевого центру з надання БВПД     В.Л. Чернишов                            

 

 

                Щодо порядку повернення боргу 

Часто, коли в борг дають близьким або добре знайомим людям, договір позики не складають. І коли виникає ситуація, що боржник не повертає гроші, то більшість вважає, що повернути позичені кошти вже неможливо, оскільки відсутній головний доказ наявності боргу – договір. Проте гроші, які були віддані в борг без договору, повернути можливо! І хоча цей процесс непростий, але якщо діяти розумно, то результат буде. Перш за все, слід спокійно поговорити з боржником на предмет повернення боргу, дізнатись причини неповернення та дати час на повернення грошей. Якщо цей крок не дає результату, то можна спробувати роздобути докази наявності боргу для подальшого звернення в компетентні органи. Усі розмови між вами та позичальником фіксуйте на аудіо та відео. Рекомендуємо проводити правильний запис розмови:

– перед дзвінком варто записати на диктофон дані, які ідентифікують того, хто телефонує і кому телефонують (прізвище, ім’я, по батькові, адреси), дату, час дзвінка, номери телефонів, з яких ви телефонуєте та контрагента;

– якщо вам відповів боржник, обов’язково попросіть його представитись (можна одразу назвати його ПІБ і запитати, чи це потрібна вам особа), в ході розмови вам необхідно, щоб боржник чітко проговорив суму боргу та строки повернення, тобто ставимо боржникові питання, які мають хоча б якийсь стосунок до боргу;

– якщо боржник зареєстрований у соціальних мережах або ж вам відома адреса його електронної пошти, продублюйте усну розмову шляхом направлення електронного листа такого ж змісту.

            Наступним кроком у захисті ваших прав може бути звернення до суду або до правоохоронних органів. У заяві до органів поліції вкажіть всі обставини справи: коли і де відбулась передача грошей, хто був присутній під час передачі, коли почалось прострочення боргу. Зазвичай це вчинення шахрайських дій, тобто стаття 190 Кримінального кодексу України. А саме – заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Відомості щодо вашої заяви повинні обов’язково внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань і почати проводити досудове розслідування за фактом вчинення щодо вас правопорушення. Цивільний позов направляйте відповідно до загальних правил, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України. У позовній заяві висвітліть всі обставини справи, обов’язково долучіть всі раніше зібрані вами докази. Якщо ви знаєте, що у боржника є зареєстроване за ним якесь майно, долучіть до позову клопотання про арешт майна боржника. І наостанок, нагадуємо: якщо ви все-таки вирішили дати в борг, то вимагайте складення договору позики.

Більш детальну правову консультацію можна отримати, звернувшись до центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9,  тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, та Марганецького Бюро правової допомоги, за адресою: м. Марганець, вул. О.Кошового, 4, тел.. 05665 5-10-06; номер гарячої лінії 0-800-213-103.

 

З ким залишиться дитина після розірвання шлюбу?

      Досить часто до юристів системи БВПД звертаються із питанням щодо розірвання шлюбу. Подеколи батьки не знають, з ким має право жити дитина після розлучення, хто має її утримувати тощо. Слід знати, що мати і батько мають рівні права й обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи проживають разом і перебувають у шлюбі. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, із ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною і брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. У разі потреби можна укласти з матір’ю чи батьком дитини договір щодо здійснення батьківських прав і виконання обов’язків. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному засвідченню.

         Слід розуміти,  той факт що мати, батько й дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, тому. Якщо хтось із батьків дитини не може мирно врегулювати питання щодо спілкування з дитиною і участі у її вихованні, питання слід розв’язувати у встановленому законом порядку: звернутись із заявою до органу опіки та піклування або з позовом до суду.

 

         Звернутися до органу опіки та піклування можна за місцем проживання із заявою про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини. У заяві потрібно вказати обставини і бажаний графік побачень із дитиною для вас чи того з батьків, хто проживає окремо.

     Рішення органу опіки та піклування обов’язкове до виконання. Закон передбачає можливість відшкодування моральної шкоди, завданої тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, якщо другий із батьків ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування. Якщо хтось із батьків не згоден із рішенням органу опіки та піклування, або хтось з них чинить перешкоди чи ухиляється від виконання рішення, можна звернутися з відповідним позовом до суду. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною його місця проживання тощо), місце й час їхнього спілкування. У окремих випадках, коли йдеться про інтереси дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Виносячи рішення, суд враховує висновок органу опіки та піклування.

Більш детальну правову консультацію можна отримати, звернувшись до центру з надання безоплатної правової допомоги, за адресою: м. Нікополь, вул. Івана Богуна, 9,  тел. (0566) 68-75-23, (0566) 68-75-40, МТС +380661773774, та Марганецького Бюро правової допомоги, за адресою: м. Марганець, вул. О.Кошового, 4, тел.. 05665 5-10-06; номер гарячої лінії 0-800-213-103.