Боровик Микола Іванович

Боровик Микола Іванович - художник, наш земляк, народився 26 вересня 1941 року в селі Грушівка Томаківського району на Дніпропетровщині. Закінчив факультет малюнка та живопису Московського народного університету мистецтв (1972 р). Він – учасник пленеру «Хортиця крізь віки» у 2006 – 2009 і 2011 роках. Мав персональні виставки у місті Марганці Дніпропетровської області ( 2002 р) і Запоріжжі (2008 р).

Непростим був шлях Миколи Боровика до живопису. Малюванням він почав цікавитися й займатися з четвертого класу школи. Після армії працював художником-оформлювачем на підприємстві, а потім пішов працювати на шахту міста Марганець. Працював слюсарем. Хотів заробити «гарячий стаж» і якомога швидше піти на пенсію, щоб повністю присвятити себе живопису. Це було основною метою його життя. Думка про живопис ніколи його не полишала.

Про Миколу Боровика можна сказати, що це художник, який зробив себе сам. Він має свою тему. Вона рівна, гармонійна, позитивно сприймається завдяки обраним фарбам. Це не той художник, який тільки розпочинає свою творчу діяльність. Для мене великою несподіванкою була кількість представлених картин. Він розповідав, що майстерня у нього крихітна. І ось у такому маленькому просторі народжуються великі й гарні твори. Роботи досконалі, майстерно виконані з початку й до завершення.

Микола Іванович дуже скромна людина, ніколи не називав себе «метром», він щодня бере пензля в руки, прислухається до думки любителів мистецтва, досвідчених майстрів щодо своїх творів і працює. Він живе й показує, як треба творити, віддає всього себе роботі. Картини митця життєстверджуючі, підтримують нас у щоденному житті, створюють позитивний емоційний настрій.

p> Більша частина виставлених картин – пейзажі. Митець не приховує, що це його улюблений жанр.

У пейзажах він відтворив трепетне сприйняття глибинної суті нашого життя й гармонії природи. Художник витончено вживає кольори, передаючи образи людей, пори року, погодні настрої, природу рідної землі, тварин , птахів. На багатьох картинах Микола Боровик зображує сонце, навіть коли його не видно, воно пробивається золотавими , жовтими, рожево-червоними, помаранчевими, бурштиновими кольорами. Особливо підсилився цей ефект, коли увімкнули світло. Склалося враження, що природа в картинах ожила, випромінюючи джерельну свіжість, аромати польових трав і квітів, подих весняного вітру, шум хвиль Славути. У багатьох картинах відчувається тяжіння до землі, де митець народився, земля, що дає йому наснагу. Він і нині тримає зв’язок зі своєю малою батьківщиною – рідним селом на Томаківщині («Вулиця в селі Грушівка»).

Часто приїздить Микола Іванович до нас на етюди, спілкується з родичами, земляками. Адже у нашого села – славне козацьке минуле. Відомо, що саме тут мав пасіку і помер видатний отаман Війська Запорозького Низового Іван Дмитрович Сірко. До цього часу частина плавень зберегла назву – Сірківка, а неподалік була колись Томаківська Січ.

Історичні події, що відбулись в цьому краї, знайшли відображення у сюжетах творів Миколи Боровика – «Село Грушівка. Зимівник кошового отамана Сірка», «Річка Грушівка, по якій у 1860 році козаки на чайках доправляли тіло кошового отамана Сірка на Чортомлицьку Січ», «Острів Томаківка, де в 1593 році вперше в історії козацтва була заснована Буцько-Томаківська Січ».

Душа митця відбивається в портретах і натюрмортах. Портретів усього чотири. Проте в них митець прагне осягнути глибину людської душі, її світовідчуття, простір і час, відображаючи правдиві риси характеру й схожості.В образах козаків, які є героями його полотен, художник підкреслює їхню звитягу, сміливість, розум

Вразили нас і полотна натюрмортів. Вони красиві, привертають увагу багатством обраних кольорів, деякі спонукають до роздумів. У них домінують традиційні яскраві сонячні овочі й фрукти, що щедро родять на Томаківській землі, - яблука, груші, виноград, гарбузи, перець, качани кукурудзи, колоски жита й пшениці, символ України червона калина. Митець уміло поєднує їх із українським керамічним посудом, предметами побуту з історичного минулого нашого народу, українським рушником. Надзвичайно красиві у натюрмортах квіти – троянди, бузок, маки, маленькі квіти соняшнику, польові. Вони естетично досконалі. Хочеться торкнутися й вдихнути їхній аромат.

У творчому доробку Боровика Миколи яскраво виділяється запорізький період творчості.

Переїхавши 2003 року в Запоріжжя, Микола Іванович продовжив тему козацтва в нових творах. Додалися запорізькі краєвиди, Дніпровські кручі, чайки на Дніпрі. Привернули нашу увагу два урбаністичні пейзажі «Запоріжжя вечірнє» й «Зима в Запоріжжі».

Микола Іванович постійно прагне до досконалості у своїх творах. Із 2006 року він – постійний учасник мистецького пленеру « Хортиця крізь віки» На пленер приїздять досвідчені митці зі всієї України й з-за кордону. Митець наполегливо вчиться у досвідчених метрів, черпає позитивний досвід. У колекції пленеру є його твори – «Хортиця вранці», «Тривога»(2006), «Козацька варта», «Острів Хортиця» (2007), «Козаки в степу», «Савур- Могила»(2008), «Повернення на Січ» (2009), «Острів Байда», «СтарийДніпро» (2011).

Наше життя – це те, що ми думаємо про нього. І щоб воно було щасливим, кожен день ми повинні робити добрі справи. «Добре діло, - сказав один мудрець, - це те, що викликає посмішку радості на обличчі іншої людини». Добріє світ, народжений в любові.